причмелений

ПРИЧМЕ́ЛЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до причмели́ти.

Дем'ян роззирнувся на всі сторони, щоб запам'ятати дорогу, і рушив до міста. Був ще досить причмелений від тієї шаленої ночі, а тому десь коло Ратуші спам'ятався, що забув кобзу в молодички (Ю. Винничук).

2. у знач. прикм. Несповна розуму, дурнуватий (у 1 знач.).

Син сотника Олелька Ігор – без князя в голові, причмелений, але силу має велетенську, бо їсть наче не в себе, а до роботи не здатний (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. причмелений — причме́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. причмелений — див. дурний; сумний  Словник синонімів Вусика
3. причмелений — причме́лений не спроможний думати, реально оцінювати ситуацію; запаморочений (через втому, біль тощо)(м, ср, ст): Така тяжка сьогодні горяч, і так стукає та машинерія за вікном, що цілий день ходимо як причмелені, а роботи непочатий край (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт