прищеплювати
ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко ПРИЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИЩЕПИ́ТИ, щеплю́, ще́пиш; мн. прище́плять; док., що.
1. мед., вет. Уводити в організм який-небудь препарат шляхом уколу.
Оповіла [Зара] про те, що в Освенцімі лікарі-німці ріжуть, оперують здорових людей, прищеплюють їм якісь хвороби (А. Хижняк);
Як то там наш Юрасик? .. Може б йому прищепити вже віспу? (М. Коцюбинський);
[Бабуся:] Не зняти хворобу просим лікаря, а прищепити (Яків Баш).
2. Пересаджувати пагін або бруньку однієї рослини на тканину іншої, щоб надати останній тих чи інших властивостей.
Ти ж хотів прищеплювати дичку У старому нашому саду, Ти ж казав мені : – Чекай, сестричко, Скоро в хату батьківську прийду (Л. Забашта);
В практиці прищеплюють цінні сорти на добре розвинені підщепи навіть інших видів (з наук.-попул. літ.);
Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький);
– Сам прищепив грушу, чотири роки глядів її, поливав, підрізував (Л. Яновська).
3. перен. Виховувати в кого-небудь певні навички, почуття, риси характеру і т. ін.
Навчивши дітей пристрасно любити нашу рідну природу, бачити й розуміти прекрасне, ми тим самим прищеплюємо юному поколінню любов до Батьківщини (О. Донченко);
[Аецій Панса:] Ще хто готовий поговір пустити, неначе ти втупив до тої секти, що млявість прищепляє та байдужість (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)