пробний
ПРО́БНИЙ, а, е.
Узятий або зроблений на пробу.
Одібрав пробні картки від Попова. Знов мене не задовольняють (М. Коцюбинський);
Мотористи прийшли до початку робочого дня, щоб зробити пробний намив (Л. Дмитерко);
// Який служить для проби, перевірки, випробування.
Костомаров мав незабаром дістати професорське звання. Зараз він готував свою першу – пробну – лекцію (О. Іваненко);
Пробний пуск нової технологічної лінії на підприємстві завжди має присмак свята (з газ.);
// Признач. для взяття проби.
Вхопив пробний шнур і знов кинув до ями камінь, прив'язаний на його кінці. І знов камінь упав на дно з сухим стукотом (І. Франко);
Донедавна температуру розплавленого металу мартенівці визначали примітивним способом – зливом з пробної ложки на плиту (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)