пробоїна
ПРОБО́ЇНА, и, ж.
Пробитий, проламаний, прорваний у чому-небудь крізний отвір, прохід.
Двері його [палацу] були наглухо забиті; шибки у вікнах .. поцвіли, запліснявіли, – і жалібно вітер свистав у їх чорні пробоїни (Панас Мирний);
Досить було б найменшої пробоїни, щоб човен назавжди залишився на дні (М. Трублаїні);
* Образно. Здригнулися пробиті в центрі наймані рейтари. Донці вливалися в пробоїну, немов бурхливі хвилі (Я. Качура);
// Порушення герметизації.
Всередині приміщення розділені на ізольовані відсіки на випадок витікання повітря внаслідок метеоритної пробоїни (з наук.-попул. літ.);
// Крізна рана.
Врятувало його те, що поблизу була калюжа, він насьорбався холодної з гнилим запахом води, порвав на собі сорочку, затамував пробоїну в голові (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)