пробування

ПРОБУВА́ННЯ, я, с.

1. Стан за знач. пробува́ти.

Він поглядав на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостиній [вітальні] (І. Нечуй-Левицький);

Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? (М. Коцюбинський).

2. у сполуч. зі сл. місце. Те саме, що місцеперебува́ння.

Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Леся Українка);

Сьогодні приходив до неї економ із вісткою, що відпитав місце пробування Краньцовського (Л. Мартович).

ПРО́БУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. про́бувати.

Значення в інших словниках

1. пробування — про́бування іменник середнього роду від: про́бувати пробува́ння іменник середнього роду від: пробува́ти  Орфографічний словник української мови
2. пробування — -я, с. Дія за знач. пробувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробування — ПЕРЕБУВА́ННЯ (присутність де-небудь), ПРОБУВА́ННЯ, БУТТЯ́ рідше. В перші дні перебування Ясногорської в батальйоні їй довелося пережити немало прикростей (О. Гончар); — Сядь та розкажи мені.. про своє пробування в Збаражі (І.  Словник синонімів української мови
4. пробування — Про́бування, -ння, -нню чого пробува́ння, -ння, -нню де  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пробування — ПРО́БУВАННЯ, я, с. Дія за знач. про́бувати. ПРОБУВА́ННЯ, я, с. 1. Стан за знач. пробува́ти. Він поглядав на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостиній (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах