провинити
ПРОВИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., розм.
Те саме, що провини́тися.
Не розмовляв уже Олексій з вартовим .. Боявсь і очей звести на товариша, сказано – провинив (П. Куліш);
[Хома:] Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)