провинність

ПРОВИ́ННІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до прови́нний 1.

Вони, наче кам'яні, стояли, похилившись. Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою (Панас Мирний).

2. розм. Те саме, що вина́ 1, 2.

З малими .. робили, що хотіли: скидали чоботи за провинність, .. записували, хто скільки разів виходив (Панас Мирний);

За провинності ж карає [царський уряд] – Тільки бідних, тільки бідних (В. Самійленко).

Значення в інших словниках

1. провинність — прови́нність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. провинність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до провинний 1). 2》 розм. Те саме, що вина 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провинність — ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М.  Словник синонімів української мови
4. провинність — Прови́нність, -нности, -нності, -нністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. провинність — ПРОВИ́ННІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до прови́нний 1. Вони, наче кам’яні, стояли, похилившись. Здавалося, повинну у великій провинності принесли вони з собою (Мирний, III, 1954, 308). 2. розм. Те саме, що вина́ 1, 2. З малими..  Словник української мови в 11 томах