провисати

ПРОВИСА́ТИ, а́є, недок., ПРОВИ́СНУТИ, не; мин. ч. прови́с, ла, ло і рідко прови́снув, нула, ло; док.

1. Прогинатися під дією власної ваги.

Дроти лінії електропередачі провисли.

2. Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти.

На середньому вагоні провисало червоне полотнище з білими літерами (П. Панч);

* Образно. Над селом провисала тиха і тепла ніч (Мирослав Ірчан);

// Те саме, що зависа́ти 1.

То тут, то там, затримавшись на нижніх вітах, провисали майже до землі, мов бритвою зрізані, верхівки дерев (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. провисати — провиса́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. провисати — -ає, недок., провиснути, -не; мин. ч. провис, -ла, -ло і рідко провиснув, -нула, -нуло; док. 1》 Прогинатися під дією власної ваги. 2》 Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти. || Те саме, що зависати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провисати — ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути.  Словник синонімів української мови
4. провисати — ПРОВИСА́ТИ, а́є, недок., ПРОВИ́СНУТИ, не; мин. ч. прови́с, ла, ло і рідко прови́снув, нула, ло; док. 1. Прогинатися під дією власної ваги. Дроти лінії електропередачі провисли. 2. Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти.  Словник української мови в 11 томах