провисати

ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути. Де-не-де на кілках понад берегом висять неводи (М. Коцюбинський); На гілках абрикосів виснули кетяги гусеничних гнізд (В. Кучер); На середньому вагоні провисало червоне полотнище з білими літерами (П. Панч); Важка сльоза заграла у її чорному оці,.. і повисла на вії (Панас Мирний); Буксирний канат обвис, плиснув у воду, але баржа ще деякий час важко рухалась по річковій течії (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. провисати — провиса́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. провисати — -ає, недок., провиснути, -не; мин. ч. провис, -ла, -ло і рідко провиснув, -нула, -нуло; док. 1》 Прогинатися під дією власної ваги. 2》 Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти. || Те саме, що зависати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провисати — ПРОВИСА́ТИ, а́є, недок., ПРОВИ́СНУТИ, не; мин. ч. прови́с, ла, ло і рідко прови́снув, нула, ло; док. 1. Прогинатися під дією власної ваги. Дроти лінії електропередачі провисли. 2. Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти.  Словник української мови у 20 томах
4. провисати — ПРОВИСА́ТИ, а́є, недок., ПРОВИ́СНУТИ, не; мин. ч. прови́с, ла, ло і рідко прови́снув, нула, ло; док. 1. Прогинатися під дією власної ваги. Дроти лінії електропередачі провисли. 2. Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти.  Словник української мови в 11 томах