провіант
ПРОВІА́НТ, у, ч., заст.
Запас продовольства для армії, експедиції і т. ін.
– Дамо вам війська в підпомогу, І провіанту на дорогу, І грошеняток з якийсь міх (І. Котляревський);
На вокзалі були звичайні для такого часу гамір і метушня. Під'їжджали валки з амуніцією, з провіантом, польові кухні (М. Томчаній);
23 травня 1736 року “Тобол” відійшов від Тобольська і взяв курс на північ; за ним ішло кілька дощаників з запасами провіанту (з наук.-попул. літ.);
// розм. Продукти харчування взагалі.
Старий Моримуха чомусь не міг приїхати до Дрогобича і передав цілотижневий провіант для сина через якогось сусіда (І. Франко);
В його довгі вузенькі сани з широкими полозами був впряжений собака, на санях лежав провіант (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)