провінціалізм

ПРОВІНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції.

– Мені треба розважитися, бо я з нудьги починаю марніти... – Серденько, – пропищала Санда. – Вітаю! Ви, здається, почали видужувати від провінціалізму... (М. Чабанівський).

2. лінгв. Слово, вираз, уживання яких обмежене якою-небудь областю, якимсь містом і т. ін. і які невластиві літературній мові.

Франко в “Лисі Микиті” ще більше позбувся вузьких провінціалізмів, незважаючи на те, що поема відображає західноукраїнське життя (з наук. літ.);

І архаїзми, і провінціалізми, і арготизми можуть давати великий художній ефект, якщо їх застосовано вдало, в міру (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. провінціалізм — провінціалі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. провінціалізм — -у, ч. 1》 Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції. 2》 Деяка відсталість, обмеженість, пов'язана з проживанням у віддаленні від центру, в провінції. 3》 лінгв.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. провінціалізм — провінціалі́зм (від лат. provincialis – провінціальний) 1. Слово або вираз, що запозичені з місцевих говорів і не ввійшли до літературної мови, діалектизм. 2. заст. Деяка відсталість, обмеженість, пов’язана з проживанням у віддалені від центру, глибокій провінції.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. провінціалізм — ПРОВІНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції. — Мені треба розважитися, бо я з нудьги починаю марніти… — Серденько, — пропищала Санда. — Вітаю!...  Словник української мови в 11 томах