провінціалізм
ПРОВІНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції.
— Мені треба розважитися, бо я з нудьги починаю марніти… — Серденько, — пропищала Санда. — Вітаю! Ви, здається, почали видужувати від провінціалізму… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 250).
2. лінгв. Слово, вираз, вживання яких обмежене якою-небудь областю, якимсь містом і т. ін. і які невластиві літературній мові.
Франко в «Лисі Микиті» ще більше позбувся вузьких провінціалізмів, незважаючи на те, що поема відображає західноукраїнське життя (Мовозн., XIII, 1955, 89);
І архаїзми, і провінціалізми, і арготизми можуть давати великий художній ефект, якщо їх застосовано вдало, в міру (Рад. літ-во, 8, 1971, 24).
Словник української мови (СУМ-11)