провітрювати
ПРОВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., що.
1. Очищати, освіжати (звичайно приміщення) припливом свіжого повітря.
Вона йому догоджала в усьому .. Після прибиральниці вона сама розставляла стільці, провітрювала кімнату (А. Хижняк);
Коли Гнат відкрив двері, в лице йому вдарило застояним повітрям, але він .. не звертав уваги і навіть не відкрив вікна, щоб провітрити свій кабінет (Григорій Тютюнник);
Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! (М. Коцюбинський);
Щоб знизити температуру зерна, особливо коли воно з підвищеною вологістю, треба систематично провітрювати зерносховища (з наук. літ.);
// Піддавати що-небудь дії свіжого повітря, сонця (для освіження, запобігання псуванню і т. ін.).
Викинула стара одіж провітрювати (А. Головко);
Водорості сушать під промінням сонця, провітрюють (з газ.);
– Нащо ти надіваєш усі квітки та стрічки? .. – Хочу трохи провітрить, – сказала Мотря (І. Нечуй-Левицький);
Треба одяг перетрусити, килими провітрити (В. Кучер).
2. розм. Давати можливість провітритися (у 2 знач.).
Івась побіг провітрювати коня (Панас Мирний);
Свіжа ніч, міцний чай зовсім провітрили паничів (І. Нечуй-Левицький);
– Киньте киснути, Євгене Вікторовичу. Я провітрити вас забрав (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)