прогаювати
ПРОГА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., рідко, ПРОГА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Витрачати марно, даремно (звичайно час); гаяти.
Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте дні, – Пізно вертати, – ніколи їх не завернете, ні! (П. Грабовський);
Про загрозу, яку несе Батий і Руській землі, і Угорській, говорив Данило Белі, умовляв його разом до бою стати. Бела довго викручувався і, зрештою, відмовився. Тільки час прогаяв Данило (А. Хижняк);
// Заповнювати чим-небудь дозвілля.
Всі постановили не спати цілу ніч. Під прикриттям ночі в цих мурах [замку] можна сподіватися всього .. З гамором та галасом пішли цілим гуртом шукати рояль, а радше, щоб прогаяти ніч (Мирослав Ірчан).
2. тільки док., також без дод. Забарившись із чим-небудь, утратити або пропустити щось.
Боюся, що Ви там забули й про те, що час уже влаштовуватись у профшколи. Дивіться – не прогайте (С. Васильченко);
– Буду старатися, – тихо промовив Павло, – і, може, наздожену те, що прогаяв (В. Кучер);
Прогаяти строки силосування кукурудзи – значить лишитися без кормів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)