прогарчати

ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин).

2. перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.).

Мимо воріт несподівано прогарчав ворожий танк (О. Гончар);

Прогарчала десь автомашина (Ю. Збанацький).

3. що, перен., розм. Сердито, невдоволено промовити, сказати що-небудь.

Щука взяв подарунок .. і щось прогарчав собі під ніс (О. Стороженко).

4. Гарчати (у 1 знач.) якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прогарчати — прогарча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прогарчати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. прогарчати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2》 неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). 3》 перех., перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогарчати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
5. прогарчати — ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2. неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
6. прогарчати — Прогарчати, -чу, -чи́ш гл. Проворчать. Щука узяв подарунок, доторкнувся устами до сукні молодої і щось прогарчав собі під ніс. Стор. МПр. 85.  Словник української мови Грінченка