прогарчати

Прогарчати, -чу, -чи́ш

гл. Проворчать. Щука узяв подарунок, доторкнувся устами до сукні молодої і щось прогарчав собі під ніс. Стор. МПр. 85.

Значення в інших словниках

1. прогарчати — прогарча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прогарчати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. прогарчати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2》 неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). 3》 перех., перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогарчати — ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2. перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). Мимо воріт несподівано прогарчав ворожий танк (О.  Словник української мови у 20 томах
5. прогарчати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
6. прогарчати — ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2. неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах