1. Словник української мови Грінченка

прогарчати

Прогарчати, -чу, -чи́ш

гл. Проворчать. Щука узяв подарунок, доторкнувся устами до сукні молодої і щось прогарчав собі під ніс. Стор. МПр. 85.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогарчати — прогарча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прогарчати — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. прогарчати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2》 неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). 3》 перех., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прогарчати — ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2. перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). Мимо воріт несподівано прогарчав ворожий танк (О. Словник української мови у 20 томах
  5. прогарчати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
  6. прогарчати — ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2. неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). Словник української мови в 11 томах