1. Словник української мови в 11 томах

прогарчати

ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.

1. неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин).

2. неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.).

Мимо воріт несподівано прогарчав ворожий танк (Гончар, III, 1959, 278);

Прогарчала десь автомашина (Збан., Єдина, 1959, 180).

3. перех., перен., розм. Сердито, невдоволено промовити, сказати що-небудь.

Щука взяв подарунок.. і щось прогарчав собі під ніс (Стор., І, 1957, 377).

4. неперех. Гарчати (у 1 знач.) якийсь час.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогарчати — прогарча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прогарчати — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. прогарчати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2》 неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). 3》 перех., перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прогарчати — ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2. перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). Мимо воріт несподівано прогарчав ворожий танк (О. Словник української мови у 20 томах
  5. прогарчати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
  6. прогарчати — Прогарчати, -чу, -чи́ш гл. Проворчать. Щука узяв подарунок, доторкнувся устами до сукні молодої і щось прогарчав собі під ніс. Стор. МПр. 85. Словник української мови Грінченка