1. Словник української мови в 11 томах

прогарцювати

ПРОГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. перех. і неперех. Проїхати, проскакати верхи на коні гарцюючи.

Він побачив, як перед полками.. на білому коні прогарцював невисокий, широкоплечий вершник і за мить зник в юрбі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 149);

Гнат прогарцював прощальне коло по двору, зупинився у воротях, зняв карабін і вистрелив п’ять разів у повітря (Тют., Вир, 1964, 330).

2. перех., перен., розм. Виконати в швидкому темпі (танець).

— Вже ні метелиці не потанцює, ні козачка з парубком не прогарцює (Укр. поети-романтики.., 1968, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прогарцювати — прогарцюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прогарцювати — -юю, -юєш, док. 1》 перех. і неперех.Проїхати, проскакати верхи на коні гарцюючи. 2》 перех., перен., розм. Викопати в швидкому темпі (танець). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прогарцювати — ПРОГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. що і без прям. дод. Проїхати, проскакати верхи на коні гарцюючи. Він побачив, як перед полками .. на білому коні прогарцював невисокий, широкоплечий вершник і за мить зник в юрбі (П. Словник української мови у 20 томах
  4. прогарцювати — Прогарцювати, -цю́ю, -єш гл. Прогарцовать. Цілий день прогарцював на коні. Словник української мови Грінченка