прогарчати
прогарча́ти
-чу, -чиш, док.
1》 неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин).
2》 неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.).
3》 перех., перен., розм. Сердито, невдоволено промовити, сказати що-небудь.
4》 неперех. Гарчати (у 1 знач.) якийсь час.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогарчати — прогарча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогарчати — див. сказати Словник синонімів Вусика
- прогарчати — ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2. перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). Мимо воріт несподівано прогарчав ворожий танк (О. Словник української мови у 20 томах
- прогарчати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- прогарчати — ПРОГАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Видати низькі погрозливі звуки (про собак і деяких інших тварин). 2. неперех., перен. Видати, утворити звуки, що нагадують гарчання (про механізми, інструменти і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
- прогарчати — Прогарчати, -чу, -чи́ш гл. Проворчать. Щука узяв подарунок, доторкнувся устами до сукні молодої і щось прогарчав собі під ніс. Стор. МПр. 85. Словник української мови Грінченка