проглинати
ПРОГЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГЛИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм.
З'їдати що-небудь жадібно; поглинати.
Він [містер Хо] присунув до себе страви й узявся їх проглинати (Ю. Смолич);
Олексій і Юрко так стялись, наче один другого хотіли проглинути (П. Куліш);
* Образно. Глибока шахта проглинула людей і не вертала (Б. Грінченко).
◇ Мов (немо́в, на́че, нена́че і т. ін.) земля́ проглину́ла див. земля́;
(1) Проглину́ти язика́ (язи́к) – те саме, що Проковтну́ти (затягти́, затягну́ти) язика́ (язи́к) (див. проковтну́ти).
З мікрофона почувся зловтішний регіт: – Що, містер Макітра, язика свого проглинули? (І. Волошин);
Хай мене́ земля́ проглине́ див. земля́.
Словник української мови (СУМ-20)