проглядати
ПРОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док.
1. тільки док., що і без прям. дод. Проникнути зором крізь що-небудь.
Навкруги позаросло так, що й не проглянути (Марко Вовчок);
В моїм селі сади цвітуть – Проглянути не можна (П. Воронько);
[Галя:] Над річкою зранку такий туман стелився – не проглянеш (О. Левада);
Крізь нічний морок, коли очі звикли, можна було й проглянути: на вулиці був рух, вулицею сунула людська лава (Ю. Смолич);
// перен. Вникнути в суть чого-небудь. осягнути розумом щось; зрозуміти, розгадати.
Що вони [сни] віщують, що пророкують? Не розгадає вона своєю головою, не прогляне (Панас Мирний);
Ніхто з нас тайн одвічних не прогляне, Ніхто не розбере письмо незнане (В. Мисик);
// перен. Те саме, що подиви́тися 1.
Моя луна багатая, пресвітлеє сонце! Просвіти, проглянь на мене в небесне віконце! (з народної пісні);
Обізвись до мене! Де ти, моє сонце? Прогляни на мене! Де ти, моє серце? (М. Костомаров).
2. Показуватися із-за чого-небудь, виднітися з-поміж чогось, бути або ставати видним, помітним крізь щось, з-під чогось і т. ін. (про конкретні предмети); де-не-де виглядати.
З-за густих акацій видно широкі сходи, нові, чистенькі. Сходи високі, проглядають через гілки акацій (І. Нечуй-Левицький);
То тут, то там проглядають в травиці голубі, мов крапельки весняного неба, фіалки (М. Олійник);
Лиха зима сховається, А сонечко прогляне (Л. Глібов);
– Ой, Романе! – спочатку налякалася, а потім розсміялась Христина, поправила хустку, з-під якої проглянуло вгріте чоло. – І де ти взявся? (М. Стельмах);
// Ставати явним, проявлятися через зовнішні ознаки (про абстрактні поняття).
Він [письменницький рух] проявляв себе в різних рукописних збірниках, у яких крізь зверхню хаотичність і різнорідність тем проглядає бажання – обняти якнайширший круг відомостей (І. Франко);
В хаті Мар'яни з кожного кутка проглядає охайність і убозтво (М. Стельмах);
Його очі перелякано розширились, і з них проглянули сум і безнадія (Ю. Збанацький);
// Зрідка траплятися.
От і братія сипнула У сенат писати Та підписувать – та драти І з батька і брата. А меж ними і землячки Де-де проглядають (Т. Шевченко).
3. що. Дивитися на що-небудь, читати щось і т. ін. для перевірки, вивчення або ознайомлення; переглядати.
Дубина розкриває листа, проглядає його, зминає, повільно кладе у кишеню (З. Мороз);
Починалися іспити, і він ще раз, востаннє, хотів проглянути книжки, відсвіжити в пам'яті призабуті дати і події, перевірити формули, теореми (Г. Коцюба);
Я мусив виграти собі півгодини для того, щоб проглянути сумнівні шматки на екрані до монтажу, а перед десятьма годинами вечора – ще півгодини на перегляд остаточно змонтованого фільму (Ю. Яновський);
// тільки недок. Оглядати, обдивлятися який-небудь простір для спостереження, виявлення чогось.
З вікна Панько проглядав три сторони. Хто минає подвір'я – бачить. Хто під'їжджає до кооперації бричкою – бачить (О. Підсуха);
// перен. Подумки аналізувати що-небудь.
Моїх сімнадцять літ я в пам'яті квапливо проглядаю, печальний список бідочок і бід (М. Бажан).
◇ (1) І о́ком не прогля́нути чого, куди – дуже густий, темний, високий (про хащі, зарості і т. ін.).
А он і гуси: їм колись у нас Жилося нічогенько. В таких пищали комишах Їх виводки, що й оком не проглянуть (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)