прогній
ПРОГНІ́Й, но́ю, ч.
Багнисте, грузьке місце.
Отам попереду був піщуга, а тепер прогної, трясовина (Сл. Б. Грінченка);
Час наближався до півночі, бо комарів поменшало, лоцман вів шаланди через єрики, прогної, Кінськими Водами. Кректали жаби, було парко, шарудів очерет, хлюпала риба (Ю. Яновський);
Коня затягало глибше й глибше, вже не вдавалося Родимові вирвати його .. з лабетів прогною (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)