прогній
ПРОГНІ́Й, но́ю, ч. Багнисте, грузьке місце.
Отам попереду був піщуга, а тепер прогної, трясовина (Сл. Гр.);
Час наближався до півночі, бо комарів поменшало, лоцман вів шаланди через єрики, прогної, Кінськими Водами. Кректали жаби, було парко, шарудів очерет, хлюпала риба (Ю. Янов.. II, 1958, 197);
Коня затягало глибше й глибше, вже не вдавалося Родимові вирвати його бодай на долоню з засмоктуючих лабетів прогною (Загреб., Диво, 1968, 44).
Словник української мови (СУМ-11)