проговорити —
проговори́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
проговорити —
див. проговорювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
проговорити —
ПРОГОВОРИ́ТИ див. прогово́рювати.
Словник української мови у 20 томах
проговорити —
ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
проговорити —
Проговори́ти, -ся см. проговорювати, -ся.
Словник української мови Грінченка