прогрузати
ПРОГРУЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГРУ́ЗНУТИ і рідко ПРОГРУ́ЗТИ, зну, знеш; мин. ч. прогру́знув, нула, ло і прогру́з, ла, ло; док.
Провалюватися або осідати вниз, утворюючи западину, заглибину.
Проти сонця топився воском сніг, перетворювався в кашу, прогрузав мало не до самої землі (Ю. Збанацький);
Неглибокий на просторах сніг легко прогрузав і не скрипів під ногами (Іван Ле і О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)