прогулюватися
ПРОГУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док.
1. Проходжуватися не поспішаючи, для відпочинку, задоволення і т. ін.
Грає музика, чути сміх, прогулюються пари... (Ю. Яновський);
Капітан Горн прогулювався перед обідом у тісному садочку шпиталю (Іван Ле);
Колісникові гості все один по одному розходилися. Хто додому спочити, хто прогулятися (Панас Мирний);
Це була просто ідилічна картина, коли надвечір Уралови виходили прогулятись .. Це було істинно щасливе подружжя, вони були мовби створені одне для одного (О. Гончар);
// тільки недок., перен. Рухатися в якомусь напрямку, ніби гуляючи (про вітер, хмари і т. ін.).
Вузька дорога плуталась серед зелені і підбігала аж до пагорбка, по якому вільготно прогулювався вітер (О. Копиленко);
Хмарки прогулювались у височині.
2. ірон. Вимушено йти куди-небудь.
Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (С. Васильченко).
3. тільки недок. Пас. до прогу́лювати 1, 3.
Словник української мови (СУМ-20)