продзвеніти

ПРОДЗВЕНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док.

1. Утворити, видати високі, деренчливі металеві звуки.

Продзвенів дзвоник. Школярі збуджено обговорювали подію (О. Донченко);

Порядок у хлопців залізний. Продзвенить будильник, і вони з Васьком схоплюються з ліжок (М. Зарудний).

2. перен. Прозвучати, пролунати.

Коли продзвенів останній сигнал і всі розбрелися спати, Альоша довго лежав на своєму матраці, не міг заснути (І. Микитенко);

// Дзвінко проспівати (про птахів); продзижчати (про комах).

Десь продзвенів тонко комарик над вухом, Шелести ночі ловиш загостреним вухом (Л. Забашта);

Продзвеніла ніжно бджілка (Я. Шпорта).

3. Дзвеніти якийсь час.

Словник української мови (СУМ-20)