продовжуватися
ПРОДО́ВЖУВАТИСЯ, ується, недок., ПРОДО́ВЖИТИСЯ, иться, док.
1. рідко. Тривати, розвиватися, відбуватися не зупиняючись; поновлюватися (після перерви).
Звук більше не продовжувався. Він постояв у повітрі, як міраж (Ю. Яновський);
Маковей, нарешті, збагнув, що з настанням свята великий наступ не може кінчитись, він мусить продовжуватись, доки на шляху будуть вороги (О. Гончар);
Еней хотів, щоб окошилась Біда і більш не продовжилась, Щоб не пропали всі з коша (І. Котляревський);
* Образно. Наша знов оновиться країна, наш народ продовжиться в роду (П. Тичина);
// безос.
Хмари застигли, перестали рухатися, і сторожке мовчання оволоділо небом і землею, і так продовжувалося хвилину-дві (Григорій Тютюнник).
2. перев. док. Розтягтися на довший час, стати довшим за часом.
Відпустка продовжилась на тиждень.
3. Простягатися на якусь відстань, не кінчатися.
* Образно. І навколо серця у мене та дорога все полонила, Все омріяне і почате, що змальовував, скільки міг, Я продовжуюся у небо, відчуваю невидні крила, Як маленьке орля, що вперше залишає гнізда поріг! (А. Малишко).
4. тільки недок. Пас. до продо́вжувати.
Словник української мови (СУМ-20)