продувати
ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОДУ́ТИ, продму́, продме́ш і проду́ю, проду́єш; мин. ч. проду́в, дула́, ло́; док.
1. що і без прям. дод. Струменем видихуваного повітря прочищати що-небудь, очищати щось.
Він шарував його [обріз] сьогодні якось особливо уважно, продував, перевіряв, заглядав у дула .. – і, почистивши та перевіривши, загорнув у ганчірку (Г. Епік);
Телефоністи .. схилялися над зеленою коробкою телефону, час од часу продували мембрану і вигукували позивні (Л. Первомайський);
– Продуй перше, ніж маєш сісти! – вимагала від Івана Палагна (М. Коцюбинський);
// Здувати що-небудь з чогось.
Дівчина плачучи вийшла, а баба продувала порох з печі і цілювала [цілувала] землю і поклони била (В. Стефаник);
// Прочищати, очищати сильним струменем повітря, газу, води.
Котел [локомобільний] продувають для того, щоб усунути з нього .. бруд (з наук. літ.);
Ярослав продув насосом бензопровід, заходився прочищати клеми батареї (Ю. Мушкетик).
2. що. Продмухувати на чому-небудь отвір, вічко і т. ін.
Менша сестра Марійка, тремтячи з усієї сили, продимала замерзлу шибку .. вікна й стежила, як батько спускав у льох обох братів (Г. Епік).
3. Рухати струмені повітря (про вітер); віяти.
Став продувати гірський вітер і розігнав хмари в безвісті (Марко Черемшина);
Продув весняний вітрець (С. Васильченко);
// безос. Обдавати холодом, подувом пахощів і т. ін.
По хаті продувало різким холодом (І. Франко);
// що. Дуючи, проникати наскрізь, через що-небудь, кудись, обдувати з усіх боків (про вітер, сильний струмінь повітря).
Добре продував [вітер] крізь лиху Соломіїну одежу (М. Коцюбинський);
Хоча вітер наскрізь продуває вітряк, Юхрим не застібає своєї бекеші (М. Стельмах);
Від снігів, з-під гори, Сто вітрів загуло. Кучерявлять бори, Продимають село (Ю. Гойда);
– Все продму, що не захочу! – Вітер в стрісі стугонить (І. Манжура);
// безос.
Накинула [Катерина] на плечі дранку, а крізь неї так і продуває (С. Чорнобривець);
// що і без дод. Дуючи, проникаючи крізь одежу, дошкуляти кому-небудь (звичайно про холодний вітер, віхолу і т. ін.).
Зубиха та аж скиглить від холоду, бо вітерець продував, і їй кріпко скубенти [дрижаки] докучали (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хуртовина гасала по полю і наскрізь продувала людей (П. Панч);
Не продме в ньому [кожусі] ніякий вітер і не дошкулить найлютіший мороз (А. Шиян);
// тільки док., що і без дод., безос., розм. Ви́кликати захворювання, застудити протягом, крізним вітром.
Уночі продуло в ліжку біля розбитого вікна. Болить страшенно бік лівий (О. Довженко);
[Самосад:] А в вас знову флюс... І де це вас знову так продуло?.. (О. Корнійчук).
4. недок. тільки продува́ти, що, перен., фам. Не домагатися успіху в якій-небудь грі; програвати.
[Захар Лукич (зловтішно)]: Цей чемпіон коржівський мені нарешті партію продув (О. Підсуха);
// Утрачати (гроші, майно і т. ін.), програючи в азартній грі.
– Чи багато карбованців продув у карти? (І. Нечуй-Левицький).
5. тільки док., що і без прям. дод. Дути (у 1, 2, 6 знач.) якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)