прожектор
ПРОЖЕ́КТОР, а, ч.
Освітлювальний апарат з оптичним пристроєм, за допомогою якого створюють потужні спрямовані пучки світла.
У військовій справі прожектори використовуються для освітлення і сигналізації (з навч. літ.);
На морі ціла флотилія човнів, яхт – і все це з берега освічувалось прожекторами (М. Коцюбинський);
Попереду все освітилося – від землі й до неба. Десятки прожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступаючі війська і освітлюючи їм дорогу (О. Гончар);
* У порівн. Одинокий місяць, мов сторожовий прожектор на крейсері, горить і не гасне (В. Кучер);
// Пучки світла, створені таким апаратом.
Сині прожектори блукали в небі, розшукуючи ворожі літаки (В. Собко);
Весь завод в прожекторах Сіяв, немов при сонці (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)