прозелень
ПРО́ЗЕЛЕНЬ, і, ж.
Зелений відтінок у забарвленні чого-небудь, домішка зеленого кольору до якогось іншого.
Морська гладь – синя з прозеленню, покрита від берега до горизонту блискітками (Ю. Збанацький);
На столі з'явились мандарини, і хоч на шкурці їхній подекуди виднілась прозелень, все ж від них повіяло гарячим південним сонцем Абхазії (І. Цюпа);
Широко подана на виставці кераміка. Тут і косівська – білолиця, із специфічною прозеленню, рясно орнаментована округлими візерунками (з наук. літ.);
// Молоді зелені паростки рослин.
Між покосами, що вже почорніли, буйно тяглася до сонця прозелень (В. Петльований);
Погожий день ласкаво всміхався полям, вкритим прозеленню волохатого мишію (С. Добровольський);
// Зеленуватий наліт на металі (бронзі, міді тощо).
За вогнищем стало видно .. дерев'яні постаті Перуна й Волоса, невеличкої, бронзової, вкритої прозеленню Рожениці – фігурки голої, із складеними на животі руками, жінки (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)