прозеліт
ПРОЗЕЛІ́Т, а, ч.
1. рел.-церк. Особа, що прийняла нове віросповідання; неофіт.
Багаті і благочестиві прозеліти .. помагали убогим ради спасіння душі своєї (Леся Українка).
2. книжн. Новий палкий прихильник якого-небудь учення, теорії, переконань і т. ін.
Він зробив висновок, що історію цивілізації слід поділити на три епохи: кам'яну, бронзову і залізну. Цю свою теорію Томсен проповідував із запалом прозеліта (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)