прозеліт

прозелі́т

-а, ч.

1》 церк. Особа, що прийняла нове віросповідання; неофіт.

2》 книжн. Новий палкий прихильник якого-небудь учення, теорії, переконань і т. ін.

Значення в інших словниках

1. прозеліт — Прозелі́т: — людина, що прийняла інше вчення, неофіт [35] — людина, яка прийняла нову віру (неофіт) [47,XI] — новий палкий прихильник якої-небудь теорії чи вчення; неофіт [51] — новонавернений прихильник якої-небудь теорії, конфесії, вчення [52]  Словник з творів Івана Франка
2. прозеліт — прозелі́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. прозеліт — див. неофіт  Словник чужослів Павло Штепа
4. прозеліт — ПРОЗЕЛІ́Т, а, ч. 1. рел.-церк. Особа, що прийняла нове віросповідання; неофіт. Багаті і благочестиві прозеліти .. помагали убогим ради спасіння душі своєї (Леся Українка). 2. книжн. Новий палкий прихильник якого-небудь учення, теорії, переконань і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. прозеліт — прозелі́т (від грец. προσήλυτος – новонавернений) 1. Особа, що прийняла нове віросповідання. 2. Переносно – новий прихильник будь-якого вчення, теорії.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. прозеліт — Новонавернений, новий сповідник якоїсь віри, ідеології, п., як правило, прагне навернути ін. на свою віру.  Універсальний словник-енциклопедія
7. прозеліт — НЕОФІ́Т (церк. — новий прихильник якоїсь релігії; перен. — новий прихильник якого-небудь учення, суспільного руху тощо), ПРОЗЕЛІ́Т книжн., НОВОНАВЕ́РНЕНИЙ.  Словник синонімів української мови
8. прозеліт — Прозелі́т, -та; -лі́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. прозеліт — ПРОЗЕЛІ́Т, а, ч. 1. церк. Особа, що прийняла нове віросповідання; неофіт. Багаті і благочестиві прозеліти.. помагали убогим ради спасіння душі своєї (Л. Укр., VIII, 1965, 275). 2. книжн. Новий палкий прихильник якого-небудь учення, теорії, переконань і...  Словник української мови в 11 томах