прозолений
ПРОЗО́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до прозоли́ти.
2. у знач. прикм. Який прозолився.
– Хто вас тільки на світ породив? – напівсерйозно, напів з усмішкою додав Юхим, налагоджуючи на кремінь шматок прозоленої ганчірки, що мала бути за губку (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)