пройда

ПРО́ЙДА, и, ч. і ж., розм.

Хитра, пролазлива, спритна у своїх учинках людина; пройдисвіт.

[Михайло:] Єй-богу, жениться [Данило]! [Каленик:] На кому? [Михайло:] На Мар'яні Гайдабурівні... Там така пройда... (І. Карпенко-Карий);

– Це такі пройди, – загула Килина Макарівна, – що все знають (Яків Баш);

Нестерпно різала [М. Гоголя] фальш усього написаного Кукольником, обурював разючий дисонанс між велеречивою мовою його творів і побіжними зауваженнями під час читання, які виказували в ньому пройду й пристосуванця (О. Полторацький);

// зневажл. Людина, здатна на ганебні, нечесні вчинки, на обман, підлість і т. ін.

– То добре, що бояться. Треба, щоб так боялись нас всі оті спекулянти та пройди різні, щоб аж дух із них геть (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. пройда — про́йда іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. пройда — див. брехливий; бувалий; легковажний; подорожній; спритний; хитрий  Словник синонімів Вусика
3. пройда — -и, ч. і ж., розм. Хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройдисвіт. || зневажл. Людина, здатна на ганебні, нечесні вчинки, на обман, підлість і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пройда — ПРОЙДИ́СВІТ розм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДА розм., ПРОНО́ЗА розм., ПРОНИ́РА розм., ПРОЛА́ЗА розм., ШЕ́ЛЬМА розм., В'ЮН розм., ЛОВКА́Ч розм., ПРОЙДО́ХА розм., ЗУХ фам., ЕКВІЛІБРИ́СТ ірон., ХЛЮСТ зневажл.  Словник синонімів української мови
5. пройда — ПРО́ЙДА, и, ч. і ж., розм. Хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройдисвіт. [Михайло:] Єй-богу, жениться [Данило]! [Каленик:] На кому? [Михайло:] На Мар’яні Гайдабурівні… Там така пройда… (К.  Словник української мови в 11 томах
6. пройда — Про́йда, -ди об. Пройдоха. У якесь там село прислали нового паламаря, та такого пройду. Чуб. II. 656. А ти, пройдо всесвітня, твоїх рук нічого не мине!  Словник української мови Грінченка