прозірчастий
ПРОЗІ́РЧАСТИЙ, ПРОЗО́РЧАСТИЙ, а, е.
Те саме, що прозо́рий.
Повітря було тихе, тепле, прозірчасте (І. Франко);
Світання весело віщують солов'ї в прозірчастій імлі (Н. Забіла);
З усіх боків обступили його [став] високі, превисокі верби, аж трохи понахилялись над водою, позчіплювались зеленими верхами, заглядаючи в світлу, прозорчасту воду (І. Нечуй-Левицький);
Запнута вона була якоюсь прозорчастою хусткою (І. Сенченко);
Душа тріпоче, Прозорчасті уловлюючи звуки, Такі знайомі (М. Рильський);
* Образно. Сатира його [М. Салтикова-Щедріна], в більшій мірі від Гоголевої політична, стає при сучаснім гніті єдиною прозірчастою покривкою, під котрою можна в Росії висказувати суд про політику (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)