пройматися
ПРОЙМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОЙНЯ́ТИСЯ, пройму́ся, про́ймешся, док.
1. Сповнюватися, перейматися вірою в що-небудь, якимсь почуттям, настроєм і т. ін.
Вся велич того, що робиться на його Батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала наче зрозумілішою і видимішою, .. і, проймаючись гордістю патріота, він волів би говорити пишними великими словами (О. Гончар);
Проймали вони [пророки] тебе своїм огненним словом, та не пройнявся ти їх святою вірою (Панас Мирний);
Напівсирота, замкнутий і мовчазний, юнак .. пройнявся до Бачури синовньою любов'ю (М. Чабанівський);
// Схвильовано сприймати що-небудь, захоплюватися чимсь.
Зоня розповідала різні смутні пригоди з своїх дитячих літ, Юзя до сліз проймалася ними (Леся Українка);
Дізнавшись про те, що квартира вже є, Варя Кочубей пройнялася невтомною діяльністю (Д. Ткач);
// у сполуч. зі сл. думка. Ставати твердо переконаним у чому-небудь.
Ясногорська стрепенулась .. І враз пройнялась думкою, що на луках їй сказано було неправду (О. Гончар);
Обидва полонені, хоч і не бачили один одного, але пройнялись єдиною думкою – не допустити шхуну до пароплава (М. Трублаїні);
// Набувати певного виразу (звичайно про обличчя, очі).
Враз благообразне обличчя Маркевича пройнялося якоюсь урочистістю, очі глянули глибоко (О. Іваненко).
2. Піддаватися дії чогось, насичуватися, сповнюватися чим-небудь.
В печі вже доходили млинці, наскрізь проймаючись запашною конопляною олією... (А. Іщук);
Шляхом на цілий кілометр витягнулась танкова колона. Оглушливо скреготали гусениці, повітря пройнялося чадом..; бойові екіпажі сиділи при відкритих люках (О. Гончар).
3. перен. Сповнюватися чимось, набуваючи певного внутрішнього змісту.
Пройматися подихом весни;
// Знаходити вираження в чомусь.
Наочно-дійове мислення дитини з найранішого віку проймається мовою, яку вона чує від дорослих і яку сама поступово опановує (з наук. літ.).
4. тільки недок. Пас. до пройма́ти 1.
(1) Пройма́тися / пройня́тися поша́ною – почувати повагу до кого-, чого-небудь.
Вони пройнялися високою пошаною до загиблого командира (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)