проковувати

ПРОКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., що.

1. техн. Обробляти метал куванням.

Проковуючи два куски заліза, нагрітих до високої температури, майстри впевнювались, що вони приварюються один до одного, тобто молекули одного куска проникають в об'єм другого куска (з наук.-попул. літ.).

2. тільки док., також без дод. Кувати (див. кува́ти¹) якийсь час.

Значення в інших словниках

1. проковувати — проко́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проковувати — -ую, -уєш, недок., прокувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 тех. Обробляти метал куванням. 2》 тільки док., також без додатка. Кувати (див. кувати I) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проковувати — I. КУВА́ТИ (б'ючи молотком, надавати металу потрібної форми), ВИКО́ВУВАТИ, СКО́ВУВАТИ, ПРОКО́ВУВАТИ, КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: ви́кувати, скува́ти, прокува́ти, ви́клепати, ску́ти, ви́кути.  Словник синонімів української мови
4. проковувати — ПРОКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. техн. Обробляти метал куванням. Проковуючи два куски заліза, нагрітих до високої температури, майстри впевнювались, що вони приварюються один до одного...  Словник української мови в 11 томах