проковувати

I. КУВА́ТИ (б'ючи молотком, надавати металу потрібної форми), ВИКО́ВУВАТИ, СКО́ВУВАТИ, ПРОКО́ВУВАТИ, КЛЕПА́ТИ, ВИКЛЕ́ПУВАТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: ви́кувати, скува́ти, прокува́ти, ви́клепати, ску́ти, ви́кути. Прийшли вже сапери доми будувати, І в кузнях танкісти кують лемеші (М. Нагнибіда); По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків (О. Ільченко); А в тій кузні коваль клепле (І. Франко); (Романюк:) Оце, пане старосто, хочу виклепати з оцього цепу ще кілька наручників (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. проковувати — проко́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проковувати — -ую, -уєш, недок., прокувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 тех. Обробляти метал куванням. 2》 тільки док., також без додатка. Кувати (див. кувати I) якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проковувати — ПРОКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., що. 1. техн. Обробляти метал куванням. Проковуючи два куски заліза, нагрітих до високої температури, майстри впевнювались, що вони приварюються один до одного...  Словник української мови у 20 томах
4. проковувати — ПРОКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. техн. Обробляти метал куванням. Проковуючи два куски заліза, нагрітих до високої температури, майстри впевнювались, що вони приварюються один до одного...  Словник української мови в 11 томах