проковтувати

КОВТА́ТИ (рухом мускулатури горла проштовхувати щось з порожнини рота в стравохід і шлунок; пити або їсти що-небудь), ПРОКО́ВТУВАТИ, ЛИГА́ТИ розм., ЛИ́КА́ТИ діал.; ГЛИТА́ТИ (жадібно, квапливо); ЗАКО́ВТУВАТИ (кількома або багатьма ковтальними рухами); ПОКОВТА́ТИ (все або багато чого-небудь). — Док.: ковтну́ти, проковтну́ти, лигну́ти, ли́кну́ти, глитну́ти, заковтну́ти, поковтну́ти. Попенко, як горобець, ковтав-глитав, запихався, розглядаючи на всі боки, наче злодій (Панас Мирний); Попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув, — так мені горло здавило (О. Стороженко); Радувався (Тріщин), що вдалося йому ликнути вже раз м'ясо (Лесь Мартович). — Пор. 1. ї́сти.

Значення в інших словниках

1. проковтувати — проко́втувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проковтувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Ковтаючи, пропускати крізь стравохід у шлунок; робити ковток. 2》 перен., розм. Робити нечутним або непомітним; поглинати. 3》 перев. у сполуч. зі сл. слово, фраза, перен., розм. Говорити нерозбірливо чи не вимовляти нічого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проковтувати — ПРОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., що. 1. Ковтаючи, пропускати через стравохід у шлунок; робити ковток. Кит – найбільша тварина нашої планети – годується найдрібнішими планктонними рачками. Він проковтує їх мільярди за день (з наук.-попул. літ.). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
4. проковтувати — ПРОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Ковтаючи, пропускати через стравохід у шлунок; робити ковток. Кит, — найбільша тварина нашої планети — годується найдрібнішими планктонними рачками. Він проковтує їх мільярди за день (Наука.., 3, 1961, 27).  Словник української мови в 11 томах