проковтувати

ПРОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Ковтаючи, пропускати через стравохід у шлунок; робити ковток.

Кит, — найбільша тварина нашої планети — годується найдрібнішими планктонними рачками. Він проковтує їх мільярди за день (Наука.., 3, 1961, 27).

2. перен., розм. Робити нечутним або непомітним; поглинати.

Ні голосу пташини, ні шуму вітру, ні цвіркоту сверщика, навіть стук його [Євгенія] кроків проковтує глуха пустиня (Фр., VII, 1951, 262).

3. перев. у сполуч. із сл. слово, фраза, перен., розм. Говорити нерозбірливо чи не вимовляти нічого.

Мотря кілька разів відчиняє уста і знову… проковтує слово (Вільде, Наші батьки.., 1946, 9).

Значення в інших словниках

1. проковтувати — проко́втувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проковтувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Ковтаючи, пропускати крізь стравохід у шлунок; робити ковток. 2》 перен., розм. Робити нечутним або непомітним; поглинати. 3》 перев. у сполуч. зі сл. слово, фраза, перен., розм. Говорити нерозбірливо чи не вимовляти нічого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проковтувати — ПРОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., що. 1. Ковтаючи, пропускати через стравохід у шлунок; робити ковток. Кит – найбільша тварина нашої планети – годується найдрібнішими планктонними рачками. Він проковтує їх мільярди за день (з наук.-попул. літ.). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
4. проковтувати — КОВТА́ТИ (рухом мускулатури горла проштовхувати щось з порожнини рота в стравохід і шлунок; пити або їсти що-небудь), ПРОКО́ВТУВАТИ, ЛИГА́ТИ розм., ЛИ́КА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови