прокормлювати

ПРОКО́РМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. проко́рмлять; док., кого.

1. розм., рідко. Те саме, що прогодо́вувати.

Така бідність між людьми стала після голодного року, що кожне само себе прокормити не сподівалось (Д. Мордовець);

Корчували [Данищуки] в поті чола шість років, доки вибороли стільки землі, що могла прокормити їх (Мирослав Ірчан).

2. діал. Витрачати на годування.

– Той жом, який нам належав, ми вже давно вивезли і прокормили, а нового не дадуть... (Григорій Тютюнник).

Словник української мови (СУМ-20)