прокормлювати

проко́рмлювати

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. прокормлювати — ПРОКО́РМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. проко́рмлять; док., кого. 1. розм., рідко. Те саме, що прогодо́вувати. Така бідність між людьми стала після голодного року, що кожне само себе прокормити не сподівалось (Д.  Словник української мови у 20 томах
2. прокормлювати — ПРОКО́РМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. проко́рмлять; док., перех. 1. розм. Те саме, що прогодо́вувати. Така бідність між людьми стала після голодного року, що кожне само себе прокормити не сподівалось (Морд.  Словник української мови в 11 томах