прокошувати
ПРОКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., що.
1. Косячи, звільняти певну ділянку, смугу від трави, збіжжя і т. ін.
З трьох кінців [поля] косарі йшли один одному назустріч, прокошуючи широку смугу (М. Чабанівський);
На полі під буряки, які звичайно йдуть по озимині, прокошуємо посередині доріжку (з наук. літ.);
Регіт та жарти не стихали, аж поки прикажчик не прокосив уподовж усієї ниви дороги (Панас Мирний);
Рільник Бухта послав уже людей з косами прокосити проїзди для комбайнів (Іван Ле);
// Викошувати траву, збіжжя і т. ін. на певних ділянках масиву.
Великі масиви соняшника, що перевищують добову продуктивність агрегату, звичайно розбивають на загінки, а останні обкошують і прокошують (з навч. літ.).
2. тільки док., також без дод. Косити якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)