прокреслювати

ПРОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док.

1. що. Проводити риси, лінії на чому-небудь;

// Залишати слід на чомусь, рухаючись.

Повільно оберталась стріла, прокреслюючи в чистому небі чітку лінію (О. Донченко);

У небі звилася ракета. Вона прокреслила зелену рису у глибині хмар і зникла (В. Собко).

2. що, перен., рідко. Своїми обрисами позначати що-небудь.

Дорога зміїться понад Тисою, що чорними водами прокреслює контур державного кордону (з газ.);

Над майданом повисла хмара, звивисто прокресливши дорогу, куди пішло військо (П. Кочура).

3. тільки док., що і без прям. дод. Креслити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прокреслювати — прокре́слювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прокреслювати — -юю, -юєш, недок., прокреслити, -лю, -лиш, док. 1》 перех.Проводити риси, лінії на чому-небудь. || Залишати слід на чомусь, рухаючись. 2》 перех., перен., рідко. Своїми обрисами позначати що-небудь. 3》 тільки док., перех. і неперех. Креслити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокреслювати — КРЕ́СЛИТИ (проводити риси, лінії на папері, землі тощо; виготовляти креслення, схему тощо), НАКРЕ́СЛЮВАТИ, РИСУВА́ТИ, ПРОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПРОРИСО́ВУВАТИ (проводити риси, лінії); ПРОКЛАДА́ТИ (позначати на карті напрям руху корабля, літака і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
4. прокреслювати — ПРОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док. 1. перех. Проводити риси, лінії на чому-небудь; // Залишати слід на чомусь, рухаючись. Повільно оберталась стріла, прокреслюючи в чистому небі чітку лінію (Донч.  Словник української мови в 11 томах