прокручений
ПРОКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прокрути́ти.
З одного боку [коридору], десь далеко-далеко в куточку вгорі, блимало невеличке кругле віконце, ніби прокручене свердлом-лопатнем у товстій стіні (І. Нечуй-Левицький);
– Ти березового соку не хочеш? Отам, – він кивнув на левади, де поміж вільхами біліли берези, – у мене й дірочки прокручені є (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)