прокіс

ПРОКІ́С, ко́су, ч.

1. Дія за знач. прокоси́ти, проко́шувати.

Слід подбати, щоб заздалегідь підготовлювались площі до збирання хлібів, своєчасно провадились прокоси, обкошувались краї, повороти (з газ.).

2. Прокошена смуга на полі завширшки в змах коси або в захват косарки.

З трьох кінців [поля] косарі йшли один одному назустріч, прокошуючи широку смугу. Та вогонь посувався швидше, ніж косарі. Незабаром він лизнув вершечки пшениці, що стояли за прокосом, перекинувся далі (М. Чабанівський);

Між загінками роблять прокоси завширшки 4–6 м для проходу транспортних засобів (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. прокіс — прокі́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прокіс — -косу, ч. 1》 Дія за знач. прокосити, прокошувати. 2》 Прокошена смуга на полі завширшки у змах коси або в захват косарки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокіс — ПРОКІ́С, ко́су, ч. 1. Дія за знач. прокоси́ти, проко́шувати. Слід подбати, щоб заздалегідь підготовлювались площі до збирання хлібів, своєчасно провадились прокоси, обкошувались краї, повороти (Рад. Укр., 23.VII 1958, 1).  Словник української мови в 11 томах