прокіс

прокі́с

-косу, ч.

1》 Дія за знач. прокосити, прокошувати.

2》 Прокошена смуга на полі завширшки у змах коси або в захват косарки.

Значення в інших словниках

1. прокіс — прокі́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прокіс — ПРОКІ́С, ко́су, ч. 1. Дія за знач. прокоси́ти, проко́шувати. Слід подбати, щоб заздалегідь підготовлювались площі до збирання хлібів, своєчасно провадились прокоси, обкошувались краї, повороти (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. прокіс — ПРОКІ́С, ко́су, ч. 1. Дія за знач. прокоси́ти, проко́шувати. Слід подбати, щоб заздалегідь підготовлювались площі до збирання хлібів, своєчасно провадились прокоси, обкошувались краї, повороти (Рад. Укр., 23.VII 1958, 1).  Словник української мови в 11 томах