проламувати
ПРОЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Те саме, що проло́млювати 1.
У надрах гір проламують [будівники] тунелі, Для колії зрівняли сірий брук (П. Дорошко);
Пройти в двері – немислима річ; проламати муровані стіни – ще більше неможлива річ, зостається тільки продухвина (Г. Хоткевич);
– Хто тут грюкає? – Це я... Семен... Крижиною проламало стіну... затоплює водою млин (А. Шиян);
// Прорубувати отвір для дверей, вікна і т. ін.
[Анушку (вказуючи на приміщення клубу):] Всередині там треба розгородити так, щоб вийшов мені кабінет, вам – казарма, а туди он проламаємо двері і прибудуємо камеру для ув'язнених (О. Гончар);
// тільки док. Зробити непридатним для використання, зіпсувати ударами, поштовхами і т. ін.; зламати.
– Гарну дочку викохав Ґудзь. Недаром він її на запорах держав... Хорошу... Коли б був знав, проламав би й ті запори та вкрав (Панас Мирний);
Він хоче зробитися незримим, хоче зійти парою, ввійти в землю або проламати головою двері, щоб тільки тут не бути (П. Колесник).
2. Прокладаючи шлях, дорогу, із зусиллям долати перешкоди.
Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища! Вергав, вергав, аж утомився – пішов, напився води, як зачав знову ламати! .. От-от стежечку проламає! (з казки).
3. тільки док., також без дод. Ламати якийсь час.
Проламувати стіну цілий день.
Словник української мови (СУМ-20)